Перейти до вмісту
ECRtest

Типи прив’язаності та звідки взялися чотири стилі

Стиль прив’язаності описує, як людина почувається і діє в близьких стосунках: чи боїться втратити зв’язок, чи легко їй бути відвертою з близькими й звертатися до них по підтримку. Тривожність та уникання вимірюють окремо. За балами цих шкал можна описати чотири стилі прив’язаності дорослих.

Авторство: редакція ECRtest · Оновлено 19 листопада 2026 р. · 7 хв читання

Коротко

  • У цій моделі прив’язаності дорослих є чотири стилі. У ранніх дослідженнях їх було три.
  • Назва стилю залежить від двох балів: тривожністю у близьких стосунках та униканням близькості.
  • Стилі займають різні ділянки карти. Біля меж риси сусідніх стилів можуть поєднуватися.
  • У стилі відбиваються звички, що можуть змінитися з досвідом. Це не діагноз.

Що для дорослих означає прив’язаність

Психіатр Джон Боулбі описав прив’язаність як вроджену систему (Боулбі, 1969). Коли страшно, ми шукаємо близькості з тими, поруч із ким почуваємося в безпеці. Для маленької дитини такою опорою зазвичай є батьки. У дорослому віці нею можуть бути людина, з якою ти в парі, близькі друзі, а часто й батьки. Найсильніше ця потреба дається взнаки під час стресу, хвороби чи розлуки.

Стиль показує, як людина зазвичай поводиться, коли їй потрібна близькість або підтримка. Комусь однаково легко попросити допомоги й побути наодинці. Хтось боїться втратити зв’язок, а хтось звик давати собі раду самостійно. Такі звички складаються з досвіду. У психології їх вивчають понад пів століття, від перших праць Боулбі.

Дитячу прив’язаність вивчають іншими методами. Категорії, які дослідники визначають, спостерігаючи за дітьми, не мають точних відповідників серед стилів дорослих.

Чотири ділянки карти

Ось що означають чотири стилі прив’язаності. На окремих сторінках докладніше про те, як вони виникають, проявляються і змінюються. У науковій літературі є й інші назви, наприклад «відсторонено-уникаючий», «заклопотаний» і «боязкий»: у моделі з чотирма стилями це назви відповідних ділянок.

  1. Надійний. Для цього стилю кожен бал менший за відповідне середнє у вибірці. Людині комфортно зближуватися і проводити час окремо, а за потреби легко попросити підтримки. Більше про надійний стиль.

  2. Тривожний. Бал тривожності дорівнює середньому або перевищує його, бал уникання нижчий за середній. Зв’язок здається крихким, паузи непокоять, і хочеться знову переконатися, що зі стосунками все гаразд. Докладніше про тривожний стиль.

  3. Уникаючий. Бал уникання дорівнює середньому або перевищує його. Бал тривожності залишається нижчим за середній. Звичніше покладатися на себе. Коли близькості стає забагато, хочеться відступити. Більше про уникаючий стиль.

  4. Тривожно-уникаючий. Кожен бал щонайменше дорівнює середньому за своєю шкалою. Людині хочеться близькості й водночас страшно відкриватися, тож після зближення вона може віддалитися. Цей стиль часто називають дезорганізованим. У статті про тривожно-уникаючий стиль пояснюємо, звідки взялася назва.

Дві шкали: тривожність та уникання

Довгий час люди самі обирали свій стиль: читали кілька описів і відзначали найближчий до власного досвіду. Наприкінці 1990-х дослідники зіставили десятки опитувальників і виявили, що майже всі вимірюють дві речі: тривожність і уникання (Бреннан та ін., 1998). На цих двох шкалах побудовано й ECR-R, який ми використовуємо в тесті (Фрейлі та ін., 2000).

Пізніші дослідження перевірили, чи справді люди поділяються на окремі групи. Виявилося, що бали розподіляються вздовж осей поступово, без різких меж (Фрейлі та ін., 2015). Тому стилі зручно показувати як ділянки карти. Що далі точка від межі всередині ділянки, то виразніше проступає один стиль. Поблизу межі в досвіді людини можуть поєднуватися риси двох стилів.

Чотири стилі на двох осях

Чотири стилі на двох осях
СтильТривожністьУниканняЧастка результатів
Надійнийнижчанижчеблизько 32%
Тривожнийвід середньоїнижчеблизько 18%
Уникаючийнижчавід середньогоблизько 19%
Тривожно-уникаючийвід середньоївід середньогоблизько 31%

Це частки в моделі, побудованій за нормами Фрейлі. «Від середньої» та «від середнього» охоплюють і сам середній бал.

ТривожнийТривожно-уникаючийНадійнийУникаючий

Побач, де твоя точка

Дізнаєшся свої бали за обома шкалами. На стику ділянок, побачиш також назви сусідніх стилів.

Почати тест
  • 72 твердження
  • 10-15 хвилин
  • без реєстрації

Від спостережень за дітьми до опитування дорослих

Приблизно за тридцять років дослідники пройшли шлях від спостережень за малими дітьми до опитувальників для дорослих. На кожному етапі вони уточнювали попередні висновки й ставили нові запитання.

  1. Джон Боулбі, 1969. Пояснив, навіщо дитині прив’язаність: близькість дорослого дає захист, а потреба шукати його така ж природна, як голод. Боулбі описував, як працює сама система прив’язаності. Окремих стилів він ще не виділяв.

  2. Мері Ейнсворт, 1978. Описала процедуру «Незнайома ситуація». Дитина ненадовго розлучається з матір’ю. Дослідники спостерігають, як дитина поводиться під час розлуки та знову поруч із матір’ю. У книжці 1978 року описано три типи реакцій: надійний, уникаючий і тривожно-амбівалентний (Ейнсворт та ін., 1978).

  3. Сінді Гейзан і Філліп Шейвер, 1987. Застосували теорію до романтичних стосунків дорослих. Читачі газети обирали з трьох коротких описів найближчий до свого досвіду. Розподіл відповідей був схожим на той, який отримали в спостереженнях за дітьми (Гейзан і Шейвер, 1987).

  4. Мері Мейн і Джудіт Соломон, 1990. Звернули увагу, що поведінка деяких дітей не вписується в жоден із трьох описів: наприклад, дитина йшла до матері й раптом завмирала. Так з’явилася четверта категорія дитячої прив’язаності, дезорганізована (Мейн і Соломон, 1990).

  5. Кім Бартолом’ю, 1991. Виділила два різновиди уникання в дорослих. В одному дистанція поєднується з упевненістю в собі, в іншому до віддалення спонукають страх і сумніви в собі. Так у моделі дорослої прив’язаності стало чотири стилі (Бартолом’ю і Горовіц, 1991).

  6. Перехід до шкал, 1998. Вибір одного опису поступився вимірюванню. Спочатку з’явився ECR (Бреннан та ін., 1998), а згодом ECR-R. У ньому кожна шкала має 18 тверджень, а бали можна порівнювати з нормами великої вибірки (Фрейлі та ін., 2000).

Чому в моделі чотири стилі

У популярних статтях досі часто називають три стилі: надійний, тривожний та уникаючий. Такий поділ запропонували Гейзан і Шейвер на основі спостережень за дітьми. На початку 1990-х дослідники вже розрізняли два різні переживання, які раніше називали одним словом «уникання» (Бартолом’ю, 1990).

Одним людям легко тримати дистанцію: вони впевнені в собі й добре почуваються, коли близькості менше. Іншим хочеться зблизитися, але вони віддаляються, бо бояться, що їм завдадуть болю. З боку ці реакції схожі. Щоб зрозуміти, яка підтримка доречна, важливо почути, чому людині хочеться віддалитися.

Дві осі утворюють чотири ділянки, тому на карті чотири стилі. Дезорганізовану прив’язаність дітей визначають за спостереженнями. Для дорослих є окрема класифікація за структурованим інтерв’ю. Результати таких інтерв’ю й опитувальників, які люди заповнюють самі, мало збігаються (Ройзман та ін., 2007). На цьому сайті описуємо чотири стилі за двома шкалами опитувальника.

Коли точка поблизу межі

Межі між ділянками проходять через середні бали вибірки Фрейлі. Якщо відстань від точки до межі менша за чверть стандартного відхилення за відповідною шкалою, у результаті додаємо назви сусідніх стилів. За розрахунком на основі норм близько 34% результатів опиняються поблизу межі.

З різними людьми стосунки складаються по-різному. У першій частині відповідаєш про свій досвід романтичних стосунків загалом. У другій є окремі блоки для матері, батька та найближчої дружби, а ще один про близьких людей загалом. З однією людиною прив’язаність може бути надійною, з іншою тривожною (Фрейлі та ін., 2011). Результат відбиває твій теперішній досвід. Через пів року точка може опинитися деінде.

Точка біля межі показує, що у твоїх відповідях є риси сусідніх стилів. Можна прочитати обидва описи й подивитися, у чому впізнаєш свій досвід. Іноді поєднання двох описів передає його точніше за один.

Поширені запитання

  1. Який стиль прив’язаності найпоширеніший?
    Це залежить від способу підрахунку. У дослідженні в США людям пропонували три описи на вибір. Надійний стиль відзначили 59% учасників (Мікельсон та ін., 1997). У моделі з межами за середніми балами Фрейлі частки надійного й тривожно-уникаючого стилів близькі: на кожен припадає близько третини результатів.
  2. Який стиль прив’язаності найкращий?
    З надійним стилем зазвичай легше давати раду труднощам у стосунках. Дослідження пов’язують вищі бали тривожності й уникання з меншою задоволеністю стосунками (Лі та Чан, 2012). Проте бал не визначає цінності людини. У кожному стилі є звички, які свого часу допомагали давати раду обставинам. З новим досвідом ці звички можуть змінитися.
  3. Чи Боулбі визначив стилі прив’язаності?
    Боулбі описав спільну для людей систему прив’язаності. Згодом Мері Ейнсворт виділила закономірності в поведінці малих дітей. Гейзан і Шейвер, а за ними Бартолом’ю, описали стилі дорослих. Чотири дорослі стилі з’явилися вже в моделі Бартолом’ю. Тож назва «чотири стилі Боулбі» хибно приписує йому пізнішу класифікацію.
  4. Чи стиль прив’язаності збігається з рисами особистості?
    Риси особистості описують поведінку людини в різних обставинах. Прив’язаність стосується саме близьких стосунків: чи боїшся ти втратити зв’язок і чи легко тобі покластися на когось. Зв’язок між стилем і рисами особистості помірний (Нофтл і Шейвер, 2006). Товариська людина теж може мати уникаючий стиль.

Докладніше про чотири стилі

Джерела (14)

  1. Bowlby J. (1969). Attachment and Loss: Vol. 1. Attachment. New York: Basic Books.
  2. Ainsworth M. D. S., Blehar M. C., Waters E., Wall S. (1978). Patterns of Attachment: A Psychological Study of the Strange Situation. Hillsdale, NJ: Erlbaum.
  3. Hazan C., Shaver P. (1987). Romantic love conceptualized as an attachment process. Journal of Personality and Social Psychology, 52(3), 511-524.
  4. Bartholomew K. (1990). Avoidance of intimacy: An attachment perspective. Journal of Social and Personal Relationships, 7(2), 147-178.
  5. Main M., Solomon J. (1990). Procedures for identifying infants as disorganized/disoriented during the Ainsworth Strange Situation. In M. T. Greenberg, D. Cicchetti, E. M. Cummings (Eds.), Attachment in the preschool years: Theory, research, and intervention (pp. 121-160). Chicago: University of Chicago Press.
  6. Bartholomew K., Horowitz L. M. (1991). Attachment styles among young adults: A test of a four-category model. Journal of Personality and Social Psychology, 61(2), 226-244.
  7. Mickelson K. D., Kessler R. C., Shaver P. R. (1997). Adult attachment in a nationally representative sample. Journal of Personality and Social Psychology, 73(5), 1092-1106.
  8. Brennan K. A., Clark C. L., Shaver P. R. (1998). Self-report measurement of adult attachment: An integrative overview. In J. A. Simpson, W. S. Rholes (Eds.), Attachment theory and close relationships (pp. 46-76). New York: Guilford Press.
  9. Fraley R. C., Waller N. G., Brennan K. A. (2000). An item response theory analysis of self-report measures of adult attachment. Journal of Personality and Social Psychology, 78(2), 350-365.
  10. Noftle E. E., Shaver P. R. (2006). Attachment dimensions and the big five personality traits. Journal of Research in Personality, 40(2), 179-208.
  11. Roisman G. I., Holland A., Fortuna K., Fraley R. C., Clausell E., Clarke A. (2007). The Adult Attachment Interview and self-reports of attachment style: An empirical rapprochement. Journal of Personality and Social Psychology, 92(4), 678-697.
  12. Fraley R. C., Heffernan M. E., Vicary A. M., Brumbaugh C. C. (2011). The Experiences in Close Relationships - Relationship Structures Questionnaire. Psychological Assessment, 23(3), 615-625.
  13. Li T., Chan D. K.-S. (2012). How anxious and avoidant attachment affect romantic relationship quality differently: A meta-analytic review. European Journal of Social Psychology, 42(4), 406-419.
  14. Fraley R. C., Hudson N. W., Heffernan M. E., Segal N. (2015). Are adult attachment styles categorical or dimensional? A taxometric analysis of general and relationship-specific attachment orientations. Journal of Personality and Social Psychology, 109(2), 354-368.

Перевірено: 5 жовтня 2026 р.

Пройди тест, щоб побачити свою точку на карті.

Почати тест