Перейти до вмісту
ECRtest

Тривожний та уникаючий стилі в парі

Після різкої відповіді одна людина може хотіти негайно поговорити, а друга просить тиші. Кожна реакція здатна посилити наступну, тож сварка триває вже через мовчання й нові запитання. Що про цей цикл відомо з досліджень і як домовитися про час для розмови?

Авторство: редакція ECRtest · Оновлено 19 листопада 2026 р. · 8 хв читання

Коротко

  • Коли одна людина шукає зв’язку, а іншій потрібен спокій, реакції можуть посилюватися.
  • Дослідження дають різні відповіді про те, які стилі частіше приваблюють одне одного.
  • Стилі пояснюють деякі реакції під час сварки. Майбутнє пари за ними не визначиш.
  • Може допомогти коротке пряме прохання й домовленість про те, коли закінчиться пауза.

Як один крок підсилює наступний

Різка відповідь, скасовані плани, втома наприкінці тижня. За тривожного стилю у таку мить може хотітися відновити контакт і відразу запитати, чи у стосунках усе гаразд. За уникаючого стилю водночас може захотітися побути наодинці й розібратися в тому, що сталося. Кожній людині треба трохи спокою, але способи його знайти відрізняються.

Нове запитання може звучати як вимога відповісти, коли слів іще немає. І що довше триває тиша, то легше почути в ній байдужість. Одна людина відходить далі, друга шукає контакту наполегливіше. За кілька таких кроків уже важко згадати, з чого все почалося. У розмові з’являються «Ти ніколи мене не слухаєш» і «Ти не даєш мені перепочити». У дослідженнях пар це називають циклом вимог і відсторонення.

В опитуванні 147 пар порівняли, скільки близькості хотіла кожна людина. Більшу різницю в бажаній близькості та частіші вимоги й відсторонення описували пари, де хоча б одна людина мала стиль, відмінний від надійного, порівняно з парами, де надійний стиль мали обоє (Millwood & Waltz, 2008). В іншій роботі, якщо в обох були стилі, відмінні від надійного, частіше траплялися і вимоги з відстороненням, і взаємне уникання. Пари, де обоє мали надійний стиль, частіше говорили про розмови, у яких удавалося шукати рішення (Domingue & Mollen, 2009).

Що може відчувати кожна сторона

Збоку може здаватися, ніби двоє вперто роблять те саме. Але для кожної людини власна дія може бути способом упоратися з напругою. Можна придивитися, що кожна зі сторін намагається в той момент з’ясувати або пережити.

  1. Коли хочеться відповіді. За мовчанням легко уявити, що сталося щось погане. Кожне повідомлення може бути спробою відновити зв’язок і почути, що стосунки важливі. Що довше немає відповіді, то легше написати різкіше, ніж хотілося. За цими словами іноді стоїть те саме прохання про певність.

  2. Коли потрібен час. Якщо почуття ще важко назвати, повторне прохання поговорити може підсилити напруження. Коротка перерва дає змогу заспокоїтися і зібрати думки. Людина може відходити саме тому, що розмова важлива й зараз незрозуміло, як продовжувати її без болючих слів.

І відповіді, і часу можна хотіти в тій самій ситуації. Коли різні потреби виникають одночасно, навіть спробу заспокоїтися легко прийняти за тиск чи байдужість.

Напруга за мовчанням і напруга за словами

Під час підготовки молодят до розмови про конфлікт дослідники вимірювали кортизол, який виробляється, зокрема, у відповідь на стрес. За поєднання тривожного стилю дружини й уникаючого стилю чоловіка показники в обох стрімко зростали в очікуванні розмови й швидко спадали (Beck et al., 2013). Дружинам було важче помітити напруження чоловіків, а чоловікам було складніше звертатися до дружин по підтримку.

У групі з тривожним стилем чоловіка й уникаючим стилем дружини такого стрибка не спостерігали. Тому результат однієї групи не варто переносити на всі пари з цим поєднанням. У буденному житті важко знати, що переживає людина з іншого боку дверей. Навіть коли одна людина надіслала вже п’яте повідомлення, а інша мовчить, напруження можуть відчувати обоє.

Що відомо про взаємний потяг

У тривалому дослідженні 354 пар поєднання стилів не були випадковими. Наприклад, у тій вибірці не було пар, де обоє мали тривожний стиль або обоє уникаючий (Kirkpatrick & Davis, 1994). Та в іншій серії досліджень не знайшли окремого потягу між цими стилями. Учасникам із тривожним стилем рідше подобалися люди з уникаючим (Frazier et al., 1996).

Результати залежать від вибірки й від того, чи вивчали дослідники сформовані пари або вибір в експерименті. Підтвердження правила «протилежності притягуються» немає. На початку знайомства за тривожного стилю можуть приваблювати врівноваженість і самостійність іншої людини. За уникаючого стилю часом подобаються чиясь теплота й готовність запропонувати зустріч чи розмову. Згодом, під час перших серйозних розбіжностей, можуть стати помітними відмінності в тому, як кожна людина шукає спокою.

Тривалість стосунків і задоволеність ними

За три роки спостереження дослідники зафіксували відносно мало розривів у двох групах учасників, серед чоловіків з уникаючим стилем і серед жінок із тривожним (Kirkpatrick & Davis, 1994). Ці результати стосуються кожної групи окремо. За оцінками самих учасників, задоволеність стосунками в цих групах була відносно низькою. Тому для розуміння того, як людям ведеться разом, поряд із тривалістю зв’язку варто зважати на їхні власні оцінки.

У дослідженні 1 014 пар поєднання тривожності однієї людини й уникання іншої не мало окремого зв’язку зі стабільністю чи задоволеністю стосунками. Значення мали показники за кожною шкалою в кожної людини (Conradi et al., 2021). Можна помітити цикл вимог і відсторонення й почати з того, що саме відбувається, коли одна людина намагається відновити розмову, а друга замовкає.

Як домовитися про паузу і час повернення

Реакція однієї людини іноді пом’якшує захисну відповідь іншої (Simpson & Overall, 2014). Дослідники спостерігали за розмовами 180 пар, у яких одна людина просила іншу щось змінити. За сильнішого уникання учасники менше дратувалися й рідше відсторонювалися в ті моменти, коли прохання звучало м’яко, з визнанням їхньої самостійності й зі словами вдячності (Overall et al., 2013).

  1. Назвати час повернення. Якщо потрібно відійти, скажи, коли зможеш продовжити. Наприклад, «Договорімо за годину» або «Повернуся до цього завтра вранці». Інша людина знатиме, скільки часу приблизно чекати на розмову.

  2. Почати з одного випадку. Можна сказати «У суботу мені бракувало часу з тобою» й попросити про щось конкретне. Коли йдеться про один вечір, іншій людині легше відповісти, не пояснюючи все одразу.

  3. Давати коротку звістку. У напружений день іноді досить запитати, як справи, чи сказати, коли буде час поговорити. Невеликий знак турботи може полегшити очікування без довгої розмови в незручний час.

  4. Помітити свій крок. Коли хочеться щось з’ясувати негайно, іноді допомагає поговорити з друзями або повернутися до звичних занять. Якщо хочеться замовкнути й при цьому безпечно говорити, можна розповісти про щось, що хвилює, навіть якщо рішення ще немає.

Про цей цикл легше говорити, коли суперечка вже стихла. Слова, які в розпалі сварки можуть звучати як докір, наступного дня іноді дають змогу спокійно описати, що сталося.

Питання для спокійної розмови

Якщо є залякування чи погрози, подбай про безпеку й звернися по допомогу. Коли поруч безпечно й обом хочеться поговорити, можна вибрати звичайний вечір і кілька запитань. Дай іншій людині час відповісти та скажи про свій досвід. Розмову можна відкласти або пропустити будь-яке запитання.

  • «Про що ти думаєш, коли я довго не відповідаю?»
  • «Які мої слова ти сприймаєш як тиск?»
  • «Скільки часу тобі потрібно, щоб заспокоїтися після сварки?»
  • «Звідки я знатиму, що пауза скінчилася й можна договорити?»
  • «Що допомагає відчути мою підтримку, коли ми не поруч?»
  • «Через що ми часто сперечаємося і з чого це зазвичай починається?»

Так можна почути відповіді в спокійний час. Якщо знайома суперечка почнеться знову, можна повернутися до домовленості про паузу або пригадати, яке прохання іншій людині легше почути.

Коли доречна стороння підтримка

Якщо суперечки повторюються місяцями й виснажують обох, за безпечних умов можна розглянути парну терапію. Один із досліджених підходів, емоційно фокусована терапія, розвиває ідеї теорії прив’язаності й допомагає розібратися в повторюваних суперечках. У метааналізі 20 досліджень повідомили про поліпшення у стосунках у середньому від початку до завершення такої терапії (Spengler et al., 2024). Можна обрати й інший підхід. Для спільної роботи має значення, чи кожній людині зручно говорити з фахівцем.

Якщо інша людина не хоче йти на спільну зустріч, можна звернутися по індивідуальну підтримку. Там можна розібратися у власних реакціях і вирішити, яка допомога тобі потрібна.

Приниження, погрози, контроль і насильство потребують уваги до безпеки. Стиль прив’язаності не виправдовує такої поведінки. У разі безпосередньої небезпеки в Україні телефонуй 112. За кордоном телефонуй до місцевої екстреної служби. Якщо відбувається домашнє насильство або є його загроза, в Україні можна безоплатно й цілодобово звернутися за номером 1547. Також можна поговорити з людиною, якій довіряєш.

Поширені запитання

  1. Чи може в такій парі зміцнішати довіра?
    З досвідом це можливо. За однією моделлю, тривога може вщухати, коли людина набуває впевненості у власних силах, а уникання може слабшати, коли покладатися на іншу людину стає безпечніше (Arriaga et al., 2018). Це теоретичне пояснення того, чим можуть допомогти виконані обіцянки й передбачувані паузи. Більше про зміну стилю прив’язаності є в окремому матеріалі.
  2. Як помітити, хто радше шукає відповіді, а хто відходить?
    Можна окремо пройти тест і зіставити результати за кожною з двох шкал. Іноді в однієї людини високі показники за обома шкалами. Іноді жоден показник не є високим. Ролі під час суперечки тоді можуть бути складнішими. Корисно помітити, хто продовжує ставити запитання і хто робить паузу, пам’ятаючи, що в різних розмовах реакції можуть змінюватися.
  3. Як розібратися в сумнівах, коли суперечка повторюється?
    Варто зважати на те, як тобі загалом поруч із людиною і чи можна вільно говорити про важливе. Якщо поруч безпечно, можна обговорити паузи, спробувати інакше починати розмову або звернутися до фахівця. Якщо тебе лякають чи принижують, передусім подбай про безпеку. Назви стилів не визначають рішення щодо стосунків.
  4. Що може змінити одна людина, якщо іншій поки складно?
    Спосіб відповісти іноді змінює те, що станеться далі. У спостереженнях за розмовами людей із вираженим униканням менше роздратування й відсторонення було тоді, коли до них зверталися з м’яким проханням (Overall et al., 2013). Та якщо зусилля тривалий час докладає одна людина, це може виснажувати. Можна сказати, що саме забирає сили, й подумати, де отримати підтримку.

Джерела (10)

  1. Arriaga X. B., Kumashiro M., Simpson J. A., Overall N. C. (2018). Revising working models across time: Relationship situations that enhance attachment security. Personality and Social Psychology Review, 22(1), 71-96.
  2. Beck L. A., Pietromonaco P. R., DeBuse C. J., Powers S. I., Sayer A. G. (2013). Spouses’ attachment pairings predict neuroendocrine, behavioral, and psychological responses to marital conflict. Journal of Personality and Social Psychology, 105(3), 388-424.
  3. Conradi H. J., Noordhof A., Kamphuis J. H. (2021). Satisfying and stable couple relationships: Attachment similarity across partners can partially buffer the negative effects of attachment insecurity. Journal of Marital and Family Therapy, 47(3), 682-697.
  4. Domingue R., Mollen D. (2009). Attachment and conflict communication in adult romantic relationships. Journal of Social and Personal Relationships, 26(5), 678-696.
  5. Frazier P. A., Byer A. L., Fischer A. R., Wright D. M., DeBord K. A. (1996). Adult attachment style and partner choice: Correlational and experimental findings. Personal Relationships, 3(2), 117-136.
  6. Kirkpatrick L. A., Davis K. E. (1994). Attachment style, gender, and relationship stability: A longitudinal analysis. Journal of Personality and Social Psychology, 66(3), 502-512.
  7. Millwood M., Waltz J. (2008). Demand-withdraw communication in couples: An attachment perspective. Journal of Couple & Relationship Therapy, 7(4), 297-320.
  8. Overall N. C., Simpson J. A., Struthers H. (2013). Buffering attachment-related avoidance: Softening emotional and behavioral defenses during conflict discussions. Journal of Personality and Social Psychology, 104(5), 854-871.
  9. Simpson J. A., Overall N. C. (2014). Partner buffering of attachment insecurity. Current Directions in Psychological Science, 23(1), 54-59.
  10. Spengler P. M., Lee N. A., Wiebe S. A., Wittenborn A. K. (2024). A comprehensive meta-analysis on the efficacy of emotionally focused couple therapy. Couple and Family Psychology: Research and Practice, 13(2), 81-99.

Перевірено: 9 жовтня 2026 р.

Пройди тест і зістав результат із точкою іншої людини.

Почати тест