За метааналізом 127 досліджень прив’язаності від немовлячого віку до ранньої дорослості, кореляція між першим і повторним вимірюваннями становила близько 0,39 (Pinquart et al., 2013). Тих самих людей оцінювали повторно через проміжки від двох тижнів до 29 років. Такий зв’язок помірний. У багатьох людей прив’язаність із часом змінюється.
Прив’язаність може змінюватися і в дорослому віці. У дослідженні тих самих людей спостерігали від підліткового до літнього віку. Найпомітніше середня тривожність у близьких стосунках спадала в середньому й літньому віці. Уникання поступово зменшувалося впродовж життя (Chopik et al., 2019). В учасників, які на момент оцінки були в парі, зазвичай були нижчі бали на обох шкалах.
Стиль залишається відносно сталим, доки досвід підтверджує звичні очікування. Коли досвід змінюється, можуть змінитися й очікування (Fraley & Roisman, 2019). Після тяжкої втрати людина може стати обережнішою, а в добрих стосунках повернути собі відчуття безпеки.
